Бер 24
Зусріч із читачами у Центральній дитячій бібліотеці
Бібліотекар Центральної дитячої бібліотеки пані Тетяна запитує у дітей:
- Як ви уявляєте собі казкаря?
Із юрби дітей чуються радісні вигуки:
- З бородою!
- З вусами!…
- В окулярах!
- У ковпаку!
- З паличкою!
- А зараз перед вами з’явиться справжній живий казкар. – каже пані Тетяна, ледве погамовуючи посмішку.
І тут з’являюся я…)
Та не лише діти були здивовані. На мене також чекав приємний сюрприз: адже у бібліотеці зібрався повен зал дітей віком 10-12 років, котрі люблять читати та прийшли послухати казок. Обабіч столу для промовця бібліотекарі розмістили стенд із моїми улюбленими книгами Андерсена, Гауфа, Антонича та моєю “Унікальною картоплинкою”, аби створити відповідну атмосферу.
Наша розмова крутилася довкола поезії (адже 21 березня був її Міжнародний День).
Відтак показала дітлахам “Поезію”, зображену Альфонсом Мухою і зачитала кілька кольорових та чорно-білих віршів пера Лесі Українки, Ліни Костенко, Грицька Чубая, Богдана-Ігоря Антонича і Жака Превера. Бо ж хоча усі ці поети різні мелодикою, колірною палітрою та стилем написання, але усі вони – чудові!
І хоча ковпака, окулярів та палички я зі собою не взяла, а все ж прочитала казку “Життєпис зеленого клубка” (текст є на www.zahid-shid.net) зі своєї нової ще неопублікованої збірки казок.
А також трохи розповіла про те, як малюють ілюстрації до книг. Показала власні ілюстрації до “Привітання життя” Антонича.
Опісля відбулося жваве обговорення. Я розпитувала дітей про їхні літературні уподобання, а вони у свою чергу ставили запитання мені;)
Діти розповіли, що з українських поетів їм довподоби Леся Українка, Т. Г. Шевченко, Іван Франко. Найбільше з прочитаного їм запам’яталася пейзажна лірика (“То була тиха ніч чарівниця”, “Плине білий човник…”, “Вітер з гаєм розмовляє”) та пригодницька поема “Лис Микита”.
Із цікавих запитань до мене були такі:
“Що вас надихає?”
“Чому ви пишете про рослин та звірят, тоді як більшість народних казок про дідуся та бабусю?”
“Що ви найчастіше малюєте?”
Зустріч принесла мені море позитивних емоцій. Завдяки дітям, що люблять читати; завдяки знайомству зі світлими та відкритими працівниками бібліотеки, котрі виховують у дітях любов до книг; задяки тому, що люди досі люблять слухати казки;)))
