May 31

Ґрета, Ґерда і Снігова Королева

Tag: новиниfabula @ 01:10

Дивовижно, як казки дитинства продовжують впливати на дорослого письменника. Відомо, що Ганс Крістіан Андерсен почув перші казки у дитячому віці, живучи у містечку Оденсе на острові Фюн (Данія). Ймовірно, йому їх розповідала бабуся, або ж він почув їх від сусідів. Ганс Крістіан і сам любив вигадувати різні історії та розповідати їх усім довкола; у нього був маленький іграшковий театр, у якому він ставив свої перші п’єси, адже тоді він мріяв стати актором.

Нещодавно, гортаючи збірку казок, натрапила на данську народну казку “Ганс і Ґрета”. Сюжет дуже романтичний – багатий та вродливий Ганс закохується у бідну красуню-Ґрету і пропонує їй свої руку та серце за умови, що вона не повинна нікому розповідати про їхні заручини. Усе в ній подобається Гансу, лишень одне тривожить – дівчина не вміє тримати язика за зубами. Отож коли Ґрета переповідає батькам слова Ганса, батьки розповідають про це хлопцеві і він покидає свою кохану та заручається із багатою панночкою. У день весілля Ганс розказує нареченій про те, як порвав із попередньою дівчиною через її балакучість, а та у відповідь розповідає як надурила сімох попередніх своїх наречених… Врешті Ганс змінює свою точку зору щодо критеріїв підбору майбутньої дружини і вирішує, що довгий язик – ліпше, ніж підступна натура, відтак весілля із багатою панночкою відміняється, і Ганс повертається до Ґрети. Закохані одружуються і живуть довго та щасливо.

На перший погляд, у цій казці немає нічого спільного із геніальними казками Андерсена. Однак, якщо придивитися ближче, є щось споріднене у самому підході до казки. У творах великого казкаря звичайні житейські історії набувають казкових рис, у звичних для нас предметах (голка, комірець, лялька, квіти) – ми раптом впізнаємо своїх знайомих, друзів, а то й себе.

З раннього дитинства мене захоплюють усі казки Андерсена. Усі 156 ;) Дивна річ, але казка “Ганс і Ґрета” зродила у мене асоціації, власне, зі “Сніговою Королевою” – дивовижною казкою-мандрівкою, створеною ще у 1844 році. У “Сніговій Королеві” Андерсена все значно складніше. Замість перипетій кохання та любовного трикутника з Гансом посередині, автор надає Каю змогу вибирати між холодним світом цинізму і скептицизму, котрий усе найпрекрасніше перетворює на сміття (Снігова Королева) та прекрасним світом оптимізму і вічного дитинства, коли найпростіші речі, як от горщик із трояндами, видаються найкрасивішим скарбом (Ґерда). Мабуть, письменнику і самому часто доводилось вибирати. У книзі “Ганс Крістіан Андерсен. Життя. Творчість. Особистість.” Бо Ґренбек детально описує, яким вразливим був письменник, як зачаровував його навколишній світ і як кпинили з нього саркастично налаштовані колеги.

Музою, що надихнула Андерсена на створення казки про безмежну та всесильну любов, ймовірно, стала оперна співачка Ієнні Лінд, що прибула до Копенгагену восени 1843 року. Трактування співачки лише як прообразу крижаної леді – Снігової Королеви – є однобоким. Адже в кожній жінці живе і Ґерда, і Снігова Королева. І котра з них візьме гору, залежить від багатьох обставин.

Персонажі твору чарівні, виразні, а разом із тим так схожі на справжніх живих людей! Старенька бабуся, що вирощує квіти і мріє мати онуку; прагматичні ворони, що дбають про шматок хліба на старість літ; мала розбійниця, яка покидає свій дім, щоб жити власним життям і бути незалежною, – усі вони образи із буденності, що жили у часи Андерсена і продовжують з’являтися на світ і сьогодні.

Цікавою є вплетена у розповідь казка Ворона про те, як принцеса обирала собі нареченого і оскільки була дуже вчена (прочитала всі газети), то хотіла вийти заміж за чоловіка, із яким знайдеться про що побалакати. Тільки-но Ґерда почула, що новий принц – розумний, красивий і з ним є про що поговорити, то одразу ж вирішила, що це Кай. Дивовижна властивість усіх земних дівчаток вважати свого коханого найчарівнішим принцом на світі, як би він не виглядав, і яких би дурниць не казав… Це Андерсен влучно підмітив! У автора загалом спостерігалось багате почуття гумору: доброго, в міру кусючого і дуже доречного. Завдяки цьому, а також завдяки мелодійній та легкій побудові фраз, – повість читається на одному диханні.

“Снігова Королева” – настільки прекрасний та досконалий твір, що надихнув не одне покоління митців на створення ілюстрацій, мультфільмів, фільмів за мотивами твору. Особисто я захоплююсь однойменним мультфільмом режисера-постановника Л. Атаманова, створеним 1957 року. Там усе чудове: персонажі, кольористика, композиція кадру, музика, але особливо мене приваблює, адаптація сценарію, над якою працювали Г. Гребнер, Л. Атаманов, Н. Ердман. Тексти віршів і пісень були написані іншими авторами. Зрозуміло, що у мультиплікації та в літературі канони різні, тому багато фраз чи подій довелось дещо деформувати. Наприклад, розповідь ведеться від імені Оле-Лукоє – персонажа іншої казки Андерсена; чарівне дзеркало розбивають не тролі, а сама Снігова Королева (в оригіналі, намагаючись спотворити небесних ангелів, тролі тягнуть дзеркало на небо, і воно розлітається на друзки). Є й інші незначні деталі. Однак при цьому зберігся дух оригінального твору, його сюжетна лінія та головна ідея – а це при екранізації дуже важливо! Хоч і не завжди вдається.

Якщо йдеться про ілюстрації, то свого часу мене найбільше вразили Едмунд Дулак та Владислав Єрко, котрий проілюстрував казку для видавництва А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА. Ілюстрації обох художників розміщені на кількох різних сайтах і їх легко знайти за допомогою Google ;) Едмунд Дулак приваблює бездоганним рисунком, сецесійною гамою і якимось внутрішнім шармом, що приховався у його малюнках, дивлячись на них думаєш : “Це ж треба! Саме так я й уявляла Ґерду і все довкола”. Ілюстрації Єрка тішать око різноманіттям ретельно промальованих деталей, багатством фактур і благородністю кольорів. Їх можна довго і пильно розглядати, вишукуючи все нові символи, уміло розташовані автором на розкішних глянцевих аркушах. І навіть якщо ви поспішаєте і маєте змогу лише краєм ока поглянути на ці прекрасні зображення, вони однак змусять серце битися швидше, нагадуючи про чарівний казковий світ дитинства.

Минуло понад півтори сотні років від дня народження Снігової Королеви. За цей час її образ зазнав багатьох змін (над цим працювали численні художники та літературознавці). Але ж де перебуває крижана леді зараз?

Рей Бредбері має на це свою відповідь. У його “Кульбабовому вині” знаходимо такий уривок:

“Хлопці гризли бурульки, від яких дубіли пальці, так що вони мусили загортати крижинки в носовики й смоктати їх крізь матерію.

– Скрізь там лід, скрізь туман… – прошепотів Том. – Снігова Королева… Пам’ятаєте ту казку? Тепер уже ніхто, звісно, не вірить у такі дурниці, у всяких там снігових королев. Та не дивуйтеся, якщо вона саме тут і заховалась, бо ніхто в неї більше не вірить.

Вони подивилися вгору й побачили, як здіймаються випари і пливуть довгими пасмами холодного диму”.

Залишити коментар